Кришталик - ворог вітреоретинального хірурга

За минулий тиждень стикнулися з трьома (!!!) однотипними проблемами. Факогенний увеїт після вітректомії з тампонадою вітреальної порожнини силіконовою олією.

Те, що існує вірогідність пошкодження кришталику під час вітректомії - відомо давно. Тому ми намагаємось видаляти кришталики під час вітректомії, особливо, коли не планується тампонада вітреальної порожнини - перевірено, що пошкодження кришталику в таких умовах призводить до миттєвого факогенного ендофтальміту з некрозом сітківки.

До цього тижня ми вважали, що наявність такої тампонуючої речовини у вітреальній порожнині, як силіконова олія, може надати певний контроль над запальним процесом та сповільнити його.

Та де там! В погоні за економією кришталика ми дістали три поспіль факогенних увеїта (так, не ендофтальміта, а саме увеїта), з набрякаючою катарактою. А що саме цікаве - під час спроби факоемульсифікації такої катаракти, коли задню капсулу пошкоджено під час вітректомії, а набрякання кришталикового матеріалу викликало розрив задньої капсули кришталика - зрозуміло, що вже не етапі гідродисекції ми отримали силікон в передній камері.

І тут постала ділема - що робити далі? Виводити силікон? Через 2 тижні після вітректомії? Чи залишити, але зі значною його втратою під час факоемульсифікації катаракти, тобто залишити часткову тампонаду силіконом? А ще й як дістати ядро кришталика, яке в таких умовах "пірнуло" під силіконовий пухир?

Одним словом - ми більше не граємося в ігри "збережи кришталик".

Висновок простий: хочете знизити вірогідність проблем - міняйте кришталик якомога раніше!