Крововилив під сітківку не є вироком

Всі добре знають, що відшарування сітківки або макулярний розрив нині не є проблемою в офтальмології, адже вони досить добре лікуються, хоча й в операційній, а зірові функції відновлюються час від часу аж до 100%.

Набагато більшою проблемою є вікова макулярна дегенерація (ВМД), лікувати яку значно складніше й менш перспективно, адже суха форма цього захворювання не лікується (харчові добавки важко вважати ефективним лікуванням), а ексудативна форма, хоч і лікується анти-VEGF препаратами, але після успішного лікування субретинальної неоваскулярної мембрани (СНМ) залишається питання сухої або атрофічної форми ВМД.

Отже, одного разу до нас звернулася пацієнтка 55 років зі скаргами на появу чорної плями в центрі поля зору правого ока. Скарги виникли коло 3 тижнів (!) тому, за допомогою не зверталась. На момент огляду праве око всіми правдами й неправдами бачить 2 рядки, ліве око бачить 8 рядків.

Об'єктивно - на правому оці субретинальний крововилив від аркади до аркади, з елементами субпігментного крововиливу, кров у стадії розсмоктування й у деяких ділянках фіброзування згустку.

На лівому оці друзеноїдне відшарування пігментного епітелію, ВМД (суха форма), тобто все ще попереду.

В операційній перше, що привернуло увагу - це щільна адгезія скловидного тіла до сітківки, але це питання було вирішено вітреотомом та кеналогом.

Після діатермії було виконано дренуючу ретинотомію на межі крововиливу (можна було би ще ближче до центру, але не хотілося потім виконувати лезеркоагуляцію поблизу до СНМ) та частково роздреновано субретинальній простір.

В подальшому з використанням пухиря ПФОС на сітківці та пухиря стерильного повітря під сітківкою виконано розрідження та дислокація субретинального крововиливу з аспірацією рідкого гему крізь дренуючу ретинотомію.

Лазеркоагуляція та тампонада вітреальної порожнини газовою сумішшю.